Мартиролог неоголошеної війни
«Герої не вмирають». Ці слова нині холодом пронизують кожного з нас,
коли чуємо про смерть наших мужчин, які ціною власного життя зупинили зухвалого
ворога. Вже минув другий місяць після кривавих січневих боїв за Донецький
аеропорт, а тіла загиблих усе ще витягують з-під руїн…
Учасника
антитерористичної операції Руслана Анатолійовича Присяжнюка 26 лютого цього
року провела в останню путь траурна делегація Голенищівської сільської ради
разом з його мамою та родиною в с. Пашківка Макарівського
району, що на Київщині, де проживав зі своєю сім’єю загиблий.
Народився
Руслан 8 червня 1988 року в с. Буцні Летичівського району. З дитинства був
наполегливий і всього добивався сам. Строкову службу проходив у десантних
військах. Після армії поїхав працювати в Київську область, де й зустрів свою
долю, одружився з Настею, купили будинок у селі Пашківка, звили з коханою своє
сімейне гніздечко, в якому родили синочка Кіріла.
Його мамі
Поліні Степанівні Савчук довелося виховувати своїх чотирьох дітей самій, бо
рано поховала чоловіка Анатолія Олексійовича. Важко було одній ставити на ноги
своїх трьох синів-соколів та любу донечку. Та все ж виховала їх справжніми
патріотами. Адже коли 23 серпня 2014 року Руслан отримав повістку по
мобілізації з Летичівсько-Старосинявського
районного військового комісаріату, не задумуючись,
пішов служити в десантні війська.
Хоч Руслан проживав з дружиною і сином
на Київщині, але оскільки не встиг знятися з реєстрації, його призвали з нашого
військкомату й направили в Житомирську 95-у окрему аеромобільну бригаду.
В цей час формувався 90-й окремий десантно-штурмовий
батальйон «Житомир». У ньому солдат Руслан Присяжнюк і проходив бойову підготовку на
місцевому полігоні. Швидко освоїв військову професію кулеметника. Разом з побратимами ніс бойову службу в Донецькій
області. З 15 листопада 2014 року по 20 січня 2015-го
був учасником антитерористичної операції. Військове загартування проходив, визволяючи важливі
стратегічні об’єкти від бойовиків на Сході країни. З 26 грудня по 6 січня перебував у відпустці.
«15 січня з міста Костянтинівка Руслана відправили в аеропорт на
ротацію. Він зателефонував мені 19 січня і сказав, що його ранило. 20 січня об
11:20 годині у розмові з дружиною повідомив, що його вже виносять з аеропорту.
Ввечері того ж дня я відправила йому повідомлення, вранці 21 січня його телефон
з’явився в мережі та знову зник. Відтоді зв’язку з Русланом уже не було…»,
- розповідала згорьована мати Поліна Степанівна.
20 січня в Донецькому аеропорту хоробро
загинув наш земляк, справжній кіборг Руслан Присяжнюк.
Попрощатися з бійцем та висловити співчуття рідним
і близьким людям загиблого прийшли громади сіл, представники трудових
колективів установ і організацій, побратими по військовій службі.
Громада
Летичівщини низько схиляє свої голови в знак вічної пам'яті нашого земляка
Руслана Анатолійовича Присяжнюка, який загинув під час оборони Донецького
аеропорту, віддав своє життя за цілісність держави та достойне майбутнє своїх
співвітчизників, і висловлює щирі співчуття матері Поліні Степанівні, дружині
Анастасії, сину Кірілу та всім рідним.
Вічна
пам'ять героям неоголошеної війни!
Олександр
ЗМІЄВСЬКИЙ.
Фото з
сімейного альбому.
