Головна > Новини > ЙОМУ БУЛО ЛИШ 22…

ЙОМУ БУЛО ЛИШ 22…


15-10-2014, 00:00. Розмістив: info

ЙОМУ БУЛО ЛИШ 22…Денису було лише 22. А честь йому віддавали і старий, і малий, і офіцер, і рядовий. Він – наш Герой, Патріот, Захисник. А насправді й усієї України, бо за її цілісність і суверенітет він віддав своє життя: юне, щасливе, наповнене планами та мріями.

Люблячий, уважний син, добрий брат, щирий та надійний друг – Дзингель Денис Андрійович, житель с. Русанівці, випускник Голосківської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Йому жити б, любити, будувати, народжувати та виховувати дітей. Та життя обірвалося на юнацькому злеті…

Військовослужбовець Дзингель Денис Андрійович 20.06.1992 р.н ., звання молодший сержант, був призваний 11.04.2014 року  Летичівсько–Старосинявським ОРВК на військову службу по мобілізації згідно Указу Президента України №303 від 17.03.2014 року в/ч А231 м. Володимир - Волинський. В бою в с.Сигнальне потрапив під мінометний бостріл, отримав поранення. Був відправлений в Дніпропетровський  шпиталь. Звідти Дениса направили до Львівського госпіталю де він знаходився на лікуванні. У важкому стані від чисельних поранень у голову та спину не приходячи до свідомості 13 жовтня Дзингель Денис помер.ЙОМУ БУЛО ЛИШ 22…

    «Денис був мужній, стійкий та надійний солдатом. Ніколи не тремтів, не відступив, не зрадив. А ще він добре куховарив, що не менш важливо у польових військових умова», - відзначив командир роти, який приїхав провести свого солдата в останню путь.

Велика громада сіл Русановець та Голоскова, однокласники, друзі, знайомі, вчителі вслухалися у слова іншого солдата, який називає Дениса братом і цитує слова із Біблії. Зі сльозами на очах згадує не тільки про те, як воювали, а як домовлялися повернутися додому на рідну Летичівщину і разом відсвяткувати перемогу.

Якими вони стали, колишні хлопчаки, учні? Дорослі, мудрі, досвідчені.

Місцевий священик отець Олександр мудро, виважено, по християнськи звернувся до усіх присутніх, розкривши складність ситуації на сході України, зауважив важливість нашої молитви за здоров’я воїнів, які зараз захищають Україну і за упокій воїнів полеглих на полі брані.

Тремтить голос класного керівника Новак Л.М., яка згадує шкільні роки Дениса, його добру вдачу, щиру посмішку, веснянкувате усміхнене обличчя. Вшановує його пам’ять і дякує батькам за виховання сина-героя.

Визнає героїзм юнака голова ветеранської ради – Гузаїров Хайдар Рахматулович. Сивочолий дід приклоняє голову перед героїзмом юнака.

Разом з усіма вшановують пам'ять героїчного земляка голова Летичівської РДА – Матлаєва Ірина, голова райради – Довгалюк Леонід, заступник військового комісара.

Сумує Летичівщина. Сумує Поділля. Сумує Україна.

Слава Україні! Героям Слава! Герої не вмирають

Повернутися назад